Вперше побувавши в Туреччині були враженні її природою. Ми очікували пустелю розбавлену горами, чи щось подібне. Однак природа країни вражає яскравістю. Дуже багато неймовірно гарних пальм. Трохи спекотно і тому всі газони проектуються зразу з автоматичним поливом, щоб не посохли. Ще помітили велику кількість ароматів, можливо тому що їздили на весні. Квіткові запахи дуже приємні, особливо ввечері дуже сильні і смачні.

Природа Туреччини

Гранатові дерева це прикраса Туреччини. за гранатами дуже сильно дбають, більш ніж за іншими деревами. Вони всі підв'язані, огороджені. Побачите, не чіпайте, там цього можуть не зрозуміти.

Отакі ще були квіточки, не знаю що це але погодьтесь красиво. Вони росли майже у всіх, місцеві мешканці вочевидь їх навмисно висаджували, може то якийсь чай чи майбутні ягоди чи фрукти.

Загальний вигляд такий класний, неможливо відвести очей. Зелень під горою, гори на фоні моря, це просто фантастично! Красивіше за все у ввечері.

Що ми знаємо про Туреччину?

В країні немає гарячого водопостачання, такого як ми звикли, да там воно і не потрібне бо немає тих холодів що в нас. Турки самі собі роблять гарячу воду. Майже на всіх будинках є такі штуки з бочками, де вода за день нагрівається. Простенько і со вкусом.

Не знаю чи турки забобоні, але цей амулет, знак, був майже всюди де ми були. Навіть на готелях при вході іноді висіло. Багато сувенірів були прикрашені цим орнаментом.

Туристичний бізнес в Туреччині гарно процвітає, але не у всіх. Всякі «елітні» готелі чомусь залишились без клієнтів.

Навряд олігархів налякала сума 900 євро за добу, це копійки для них, але присутність навколо смертних трохи бентежить. А враховуючи сучасні технології, коли сховатись майже від людського ока неможливо, от і вимушена «еліта» ховатись по «мальдівам» і різним ізольованим острівкам де ще недавно їли людей. Вони знайдуть спільну мову, смаки вже схожі.

Тобто оцей готель сумно стоїть пустий як символ сучасним технологіям.

Відоме в Анталіі Старе місто улюблене місце туристів. Там їх тьма. Вузькі вулочки по яким автівки не їздять, хабі що інколи якесь таксі везе чергового туриста. Безліч магазинів с сувенірами, не меньша кількість різноманітних ресторанів, з будь якою кухнею, від традицийної турецької до европейської чи японської.

Вулички вузькі, але їх дуже багато і без мапи Старого міста можна запросто заблукати. Тому раджу використовувати хоч якусь мапу бо зайдете кудись не туди. Тим паче Старе місто на холмах в низині, вулички то йдуть вниз, то раптово вверх. В центрі міста є невеличкий парк, там багато великих дерев і можна перевести подих у тіні. Також там є безкоштовний вайфай від сусіднього ресторану. В Туреччині мало безкоштовного вайфаю і думаю ця можливість вам знадобиться. Ми наприклад завантажили Гугл мапу Анталії.

Якщо йти по Старому місту по самій центральній вулиці то вийдете до воріт Адріана. Це місцева значуща пам'ятка історії. там завжди натовпи туристів, і всі щось фотографують. В інтернеті є багато інформації про ворота. Скажу лише кілька слів. Ворота збудували в 130 році нашої ери до приїзда в місто  імператора Адріана. Анталія в ті часи була під впливом Риму і таких воріт як на фото було багато і з'єднувались вони високою стіною який захищав багате місто, процвітаюче на морській торгівлі. До наших часів збереглись лише одні ворота.

А це амфітеатр Фаселіса. Давньогрецьке місто-держава на межі історичної області Лікії. Географічно біля сучасного Кемера. Від Фаселіса не багато що залишилось.

Ставлення до туристів  

Загалом ставлення дуже добре. Готелі роблять все можливе щоб вам не було сумно і ви від нудьги самі собі не зіпсували відпочинок. На пляжі зранку після сніданку вам нагадують що зарядка це справа добра і корисна. І хто хоче може пострибати з місцевими аніматорами.

Вечері навколо готелів теж не буде сумно. Там багато різних ресторанів нічних, торговців всяким корисним і цікавим. Багато смачної пахлави, халви і інших вкусняшек. До речі пахлава по правільному буде баклава. Якщо купуєте речі, прямо на місці їх можуть вшити чи якось підправити.

Всі продавці сидять зовні своїх магазинів на стільцях. Це вже традиція. Бо в Туреччині буває жарко навіть ввечері. Магазини майже всі без вітрин, зразу з вулиці входиш до магазину, іноді важко зрозуміти ти ще на вулиці чи вже в магазині.

Якщо погода прохолодна для пляжу, а таке там теж буває, ми наприклад один день ховались від дождю. Але там не пляжна погода проходить швидко, тому планувати якісь подорожі треба швидко. В таку погоду можна поїхати до Анталії чи вибрати якість місцеві подорожі від готеля. Як, наприклад, поплавати на кораблі. Подібних кораблів багато курсує. Подібна подорож займе пів дня і по грошам не дорого.

На кораблі вас будуть розважати, а коли зголоднієте по годують. Дуже часто кораблі зупиняються на різних пляжах чи запливають до Фаселіса. Нудно не буде точно. До речі на фото капітан корабля розважає гостей.

Покинутий готель. Місце легенд. Eco Dream (Чамьюва)

Місцева перлина для туристів в селищі Чамьюва, де ми відпочивали, це покинутий готель. Про нього розповідають різні легенди. З середини готель справді вражає своїм розмахом. Більш вірогідна версія чому якого кинули, як на мене, власник недооцінив витрати на готель і просто прогорів набравши кредитів, а потім втік покинувши все як є. В інтернеті є багато фотографій готеля і багато історій.

Масштаби готеля грандіозні, не дивно що він прогорів. Місце розташування готеля теж не найкраще, він на горі.

Коли його покинув власник і втік все було як нове, навіть номери були готові для здачі. Був посуд, телевізори, кондиціонери.

Але все швидко майже за рік, два почало руйнуватись, а речі звісно розкрадатись.

Тиждень в Туреччині пролетів доволі швидко. Пораджу тим хто там ще не був, приділять увагу містам. Якщо відпочиваєте поряд з Антлією, обов'язково там побувайте. Не ігноруйте єкскурсії, пробуйте нове.